«Я вже переможець, бо я з лучанами», – кандидат на мера Луцька Богдан Шиба

«Я вже переможець, бо я з лучанами», – кандидат на мера Луцька Богдан Шиба

Про те, як сприйняли у виборчому штабі результати першого туру виборів мера Луцька, про спроби домовитись і спроби тиску з боку опонентів, чи не боїться самотужки протистояти команді Ігоря Палиці, про конфлікт навколо Центрального ринку, про сморід у Луцьку, як планує бути «мером для всіх» і чому вже вважає себе переможцем – кандидат на посаду міського голови Луцька Богдан Шиба у ексклюзивному інтерв’ю «Волинь.Правді».  

Богдане Павловичу, вітаємо Вас із першою маленькою перемогою: проходом у другий тур виборів міського голови Луцька. Скажіть, як у Вашому виборчому штабі сприйняли результати першого туру?

Дякую. Це велика заслуга штабу, і тому вони сприйняли цей результат із задоволенням.

Ви розраховували на такий результат?

Я розраховував, звичайно, на те, щоб пройти у другий тур. І штаб працював над цим активно.

«МЕНІ БУЛО Б НЕПРИЄМНО, ЯКБИ Я МАВ НЕ ВПЛИВОВИХ ВОРОГІВ», – БОГДАН ШИБА ПРО СТОСУНКИ З ІГОРЕМ ПАЛИЦЕЮ

Перед першим туром була соціологія, яка прогнозувала Вам впевнений прохід у другий тур виборів, але, фактично, Вам довелося змагатися. Був досить невеликий відрив між Вами і Юрієм Моклицею. Чому, на Вашу думку, виникла така розбіжність між соціологією, яка прогнозувала Вам впевнений прохід, і реальними результатами, через які довелося трішки понервувати?

Соціологій було дуже багато і кожна політична сила «малювала» ту, яка їм була вигідна. Але ключовим моментом стала низька явка виборців. Було б більше виборців – був би значно більший розрив між другим і третім місцем, і значно менший – між першим і другим.

Ви планували балотуватися від партії «Голос», однак все ж вирішили йти на вибори як самовисуванець, а «Голос» взагалі не виставив кандидата на посаду міського голови Луцька. Скажіть, чому так сталося і чи підтримували Вас прихильники партії «Голос» на цих виборах?

Прихильники підтримували, але у процес втрутилися олігархи, які практично контролювали більшість партійних структур у місті Луцьку. Тому в останній момент центральне керівництво партії «Голос» злякалося і скасувало своє рішення про затвердження моєї кандидатури. Одне слово, попрацювали наші магнати серйозно. Це був план на ці вибори у Коломойського-Палиці, щоб всі партії повисували дуже слабеньких кандидатів, щоб їхня маріонетка здобула перемогу вже у першому турі. Ну, і тут з’явився я…

Так, от Ви з’явилися. І, власне, Ви чи не єдиний кандидат, який незалежний ні від олігархів, ні від партійних структур, і, фактично, Ви відкритим текстом у Ваших агітаційних матеріалах заявили, що Ви мало не особистий ворог Ігоря Палиці, а він – Ваш. Скажіть, Ви не боїтеся мати такого… впливового ворога?

Мені було би неприємно, якби я мав не впливових ворогів. Річ не в тому, що він мій ворог. Він просто хоче місто Луцьк взяти під монопольний контроль. Він не є моїм особистим ворогом з якихось приватних причин. Просто він є серйозним опонентом. Я не маю чого боятися і стидатися, тому, що я завжди підтримував тезу, що приватна монополія набагато страшніша, ніж державна. І вона перетворює цілі регіони і міста в такі відсталі феодальні вотчини. Я не допущу, щоб з Луцьком таке сталося. Потрібно, щоб вони грали за цивілізованими правилами, щоб була конкуренція, щоб ніхто не підминав той малий і середній бізнес, який не хоче їм здатися. А вони хочуть захопити все. В такому разі місто Луцьк не матиме жодної перспективи. То чого вже мені боятися? Тут вже виходу немає.

Тим більше, ця боротьба буде загострюватися у другому турі, де все буде вирішуватися вже остаточно. Тим не менше, навіть перед першим туром у фейсбуці почали публікувати інформацію про те, що окремі опозиційні активісти (як кандидати в депутати, так і громадські активісти), які підтримували чи Вас, чи інших опозиційних до команди «За майбутнє» політиків, почали отримувати не те щоб погрози, але попередження про те, що якщо будуть багато говорити, то буде гірше. Скажіть, Вам чи комусь із вашої команди подібні СМС приходили перед першим туром виборів?

Це було не у вигляді СМС. Просто підходили знайомі мені люди, від яких я й не сподівався такої розмови. Спочатку запитували, на які компроміси я готовий піти. А коли я відповідав, що на жодні компроміси йти не збираюся, то попереджували, що можуть бути набагато жорсткіші заходи. Але я цього не боюся.

Після результатів першого туру від багатьох лучан можна почути, що вони будуть голосувати за Вас, однак це не завжди голос саме за Вас. У значній кількості випадків це голос «проти Поліщука». Станом на сьогодні вже є результати виборів у основних містах Волині: Нововолинськ, Володимир-Волинський, Ковель – всюди повигравали кандидати від партії «За майбутнє». Луцьк – це рідне місто Ігоря Палиці. Ми всі розуміємо, що перемога у Луцьку для нього – принципове питання, можна сказати – питання честі. Якщо він зазнає поразки у Луцьку, то, можна сказати, втратить своє обличчя у політичному сенсі цього слова. Тому цілком можливо, що дехто спробує застосувати брудні технології, такі, як «сітки», «каруселі» і тому подібні інструменти. Чи готові Ви до цього і як будете протистояти таким технологіям?

Ми готові до таких речей. На дільницях буде чимало спостерігачів. Я не буду казати, що вони будуть на моїй стороні, але вони точно будуть на стороні закону і будуть стежити за тим, щоб на дільницях не було жодних фальсифікацій. Щодо того, чи піде Ігор Палиця на крайні заходи… Ви ж самі сказали, що він з Луцька. А тому він би мав поважати лучан як вільних громадян, а не перетворювати їх на невільників, які мають сліпо голосувати. І я думаю, що результат буде для нього протилежний. Лучани не настільки прості, як він собі уявляє.

Тобто у випадку, якщо брудні технології будуть застосовані з боку вашого опонента, це проти нього може обернутися?

Так, це зіграє з ним злий жарт.

Тим не менше, дуже низька явка була у першому турі, менш ніж 40%. Не виключено, що не буде вона вищою і в другому турі, зазвичай у другому вона, навпаки, нижча. Якщо не прийдуть на вибори ідейні виборці, схильні голосувати за Вас, як за «народного мера», тобто незалежного від олігархів, а олігархічна структура все ж таки проплатить свою «сітку» – на перемогу Вам важко буде сподіватися. Тому зараз важливо мобілізувати пасивний електорат, який досить великий у Луцьку – це понад 60% виборців. Чи продумали Ви стратегію, як змотивувати людей прийти на вибори?

Ми намагатимемось донести людям тезу, що від кожного з них залежить. Ви назвали той фактор, що будуть голосувати не так за незалежного кандидата, як проти кандидата-маріонетки. І тому, це має бути мотивацією. Адже лучани мають Магдебурзьке право (право місцевого самоврядування – ред.) з 1567 року. В першому турі було багато кандидатів і всі розуміли, що буде другий тур, як би протилежного не хотілося олігархам. То в другому турі вже всі розуміють, що важливим є кожен голос. Я вважаю, що в Луцьку достатньо вільних і розумних громадян, які відстоять право Луцька бути вільним містом і самостійно вирішувати свою долю.

Тим не менше, у першому турі розсіялись голоси цих лучан. Є такі партійні проєкти як «Свідомі», «Європейська Солідарність», «Рух», «Свобода», як той же «Голос», які не виставляли кандидатів, або чиї кандидати не пройшли у другий тур виборів міського голови. Ви вели перемовини з цими штабами, щоб якось залучити їхній електорат на свою підтримку. Якщо були такі перемовини, то до чого домовилися?

Я веду переговори з усіма штабами неолігархічних політичних сил. Я думаю, що ми домовимось остаточно з усіма. Я, в першу чергу, розраховую не так на партійне керівництво, як на тих людей, які голосували за неолігархічні партії і їхніх кандидатів. Вони мають самі зробити вибір. Це не означає, що в першому турі розсіялися голоси. Просто всі знали, що буде другий тур. Тому, фактично, це був праймеріз для національно-демократичних сил, які вибрали найсильнішого кандидата для участі у другому турі. Я думаю, що всі, хто мислить, розуміє, як голосувати.

«НА НАСТУПНИЙ ДЕНЬ ПІСЛЯ ВИБОРІВ ПОЛІТИКА ЗАКІНЧИТЬСЯ І ПОЧНЕТЬСЯ МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ», – БОГДАН ШИБА

Як сформується коаліція у Луцькій міській раді? Зараз вже відомо, які сили подолали прохідний бар’єр і скільки в кого буде депутатів. Ви зможете об’єднати навколо себе, не маючи власної політичної платформи, депутатів від тих партій, які пройшли до міської ради?

Так, я вже маю досвід цієї роботи з 2006 року. Я вмію працювати  з депутатами. І перша моя вимога, як було чотирнадцять років тому, так і зараз, що на наступний день після виборів політика має закінчитися. Бо місцеве самоврядування – то інше. Кожен депутат повинен усвідомити, що наступні п’ять років він повинен працювати для лучан, щоб місто розвивалося. Депутат не повинен проводити якісь «політичні бої», бо це страшно, тим більше зараз, коли невідомо які ще зовнішні виклики постануть і перед Луцьком і перед Україною. Я впевнений, що я зумію переконати всіх депутатів, тому що навіть у політичній силі «За майбутнє» є розумні і порядні люди, які у відповідальний момент будуть голосувати заради інтересів лучан.

Дійсно, після виборів відразу на наступний день політика закінчиться і розпочнеться справжнє місцеве самоврядування. І тут важливо розуміти ті критичні моменти в місті, які існують, і знаходити точки дотику. Тобто коли Ви станете міським головою – Ви не будете міським головою виключно для своєї групи людей, своїх виборців, а для всіх ста відсотків мешканців Луцька і Луцької громади. І конфліктних точок дуже багато. Наприклад, Центральний ринок. У своїй передвиборчій програмі Ви заявили, що не будете його переносити. Скажіть, будь ласка, яка ваша концепція розвитку території навколо Луцького замку і вирішення дуже серйозного конфлікту між підприємцями з ринку, Луцькою міською радою та Волинською облспоживспілкою?

Там конфлікт тліючий і він не має простого розв’язання, оскільки на спірній території є об’єкти нерухомості, належні Волинській облспоживспілці на праві приватної власності. Тому необхідно підписувати мирову угоду між містом і підприємцями і простимулювати їх вкласти власні кошти в облаштування належних торговельних місць у відповідності до схеми розташування. Ринок потрібно привести до нормального цивілізованого вигляду. Тому що зараз для краси зносити Старий ринок, коли криза в країні, коли ці люди заробляють самі на себе і нічого не вимагають від держави, на мою думку, злочинно. На цьому місці ринок виник давно. До нього звикли не тільки ті, хто там торгує, а й мешканці центральної частини міста. Його не потрібно зносити, просто він повинен мати вигляд сучасного цивілізованого ринку. В першу чергу там не повинно бути антисанітарії. І підприємці готові самі навести лад, якщо на них не будуть їхати бульдозерами. Отже, потрібно укласти між міською радою і підприємцями мирову угоду, щоб вони взяли на себе зобов’язання впродовж певного часу привести ринок до належних умов. Є декілька проєктів щодо окультурення ринку. Тож торговці повинні отримати належні умови для торгівлі, а лучани – можливість купувати речі і продукти.

Ви спілкувалися з підприємцями ринку на цю тему? Це Ваша спільна з ними позиція?

Так.

Їх там досить багато. Ви змогли залучити їх на свій бік?

Не знаю, чи я всіх залучив на свій бік, адже завжди є люди, які мають свою окрему думку, яким що не скажи, то буде не так. Але основна кількість підприємців погодилася на запропонований мною план.

А як щодо туристичної привабливості Старого міста і площі біля замку? Власне, це один із тих прикладів, де потрібно шукати баланс і намагатися бути мером для всіх, а не тільки для продавців і покупців Центрального ринку. Дійсно, якась частина лучан, щонайменше та, яка підтримує Ігоря Поліщука і його концепцію, хоче, щоб там була туристична зона, велодоріжки, кінотеатр просто неба і так далі. Чи можна так зробити, щоб і вівці цілі, і вовки ситі?

Там вистачає місця і на велодоріжки, і на кінотеатр просто неба. Але ринок потрібно зробити сучасним. До прикладу, сусідня нам Польща пішла далеко вперед у своєму розвитку, однак ринки там ніхто не зносив. Поки у пересічних лучан не буде достатнього рівня життя – вони будуть купувати продукти там, де дешевше. Лучани повинні мати право вибору: купувати продукти у дорогому супермаркеті чи на ринку. У 2007 році я ініціював створення фермерських ринків у Луцьку. Тоді створили ринок на вулиці Глушець біля гімназії №4, який працює і досі. Також біля РАЦСу і на ЛПЗ. І ці ринки довели свою ефективність. Я сам ходжу на той ринок, що на вулиці Глушець. Щосуботи приходжу і купую все, що мені потрібно, на тиждень наперед. Мені так дуже зручно. Я вважаю, що в цивілізованому вигляді все потрібно, і ринок в тому числі. І підприємці можуть це самі зробити, якщо з ними по-людськи спілкуватися, а не ставити вимогу протягом 24-х годин забратися з території ринку. Підприємці – такі ж лучани, які і всі ми. Вони теж хочуть, щоб на ринку було затишно і комфортно, і вони це зроблять. І для туристичної привабливості ніяк не зашкодить, якщо із вежі Луцького замку буде видно красивий дах критого ринку. Приклади таких ринків можна знайти не тільки в Польщі, а навіть в Італії і Німеччині. Чи візьміть, до прикладу, хоча б Бесарабський ринок у Києві.

«ПОТРІБНО, ЩОБ ВЛАДА МІСТА РОЗМОВЛЯЛА З МЕШКАНЦЯМИ СІЛ ЇХНЬОЮ МОВОЮ», – БОГДАН ШИБА

Ще одна проблема Луцька – це сморід. Досі ніхто не знає його остаточної причини, однак основні версії – це очисні споруди і фільтраційні поля цукрового заводу. І ще одна причина – це зношені каналізаційні мережі. До яких, до того ж, окремі забудовники підєднують новобудови всупереч будівельним нормам, що збільшує навантаження на мережі. Відповідно, стаються пориви, і нечистоти затоплюють підвали житлових будинків. Луцька міська рада проголосувала за тимчасову заборону будівництва високоповерхових будинків у місті. Це дійсно проблема для Луцька, адже потрібно і каналізацію ремонтувати, і давати дозвіл на будівництво квартир, адже місто без будівництва не може розвиватися. Чи є у Вас концепція вирішення цієї проблеми?

Мораторій на забудову носить суто політичний характер. Це зроблено для того, щоб не дати працювати тим забудовникам, які не подобаються тимчасовій владі Луцька. Це рішення, щонайменше, безглузде. Мотивація зрозуміла – каналізаційні мережі в поганому стані. Але мораторій – це не вирішення проблеми. Тим більше, «підручним» забудовникам дозволи на будівництво надають, незважаючи на відсутність досвіду такого будівництва. В деяких будинках на околицях Луцька взагалі вигрібні ями – вони не під’єднані до каналізаційних мереж. Деяким забудовникам, до яких лояльна тимчасова влада Луцька, взагалі дозволили під’єднати фекальну каналізацію до зливової. Це буде дуже серйозна проблема. Ця влада звикла так: своїм – все, не своїм – закон. У планах цієї влади – зміна генерального плану, тому не відомо, що ще вони хочуть набудувати всупереч будівельним і санітарним нормам. Хаотичне будівництво перевантажить всю інфраструктуру міста та ущільнить забудову так, що не буде де навіть дитячого майданчика поставити, не кажучи вже про місця для автомобілів. Ні дітям, ні старшим людям не буде куди вийти.

Стосовно каналізації, то всі мережі потребують догляду. У багатьох містах каналізаційні мережі експлуатуються по-варварськи – переповнюються каналізаційні колодязі, мережі забиваються, і потім з тих колодязів розповсюджується неприємний запах. Тому за мережами треба доглядати кожного дня – десь поремонтувати, а десь і замінити труби.

Що ж до очисних споруд, то ще в 2010 році, коли я був міським головою Луцька, то було техніко-економічне обґрунтування, що їх потрібно реконструювати не стільки тому, що там збільшилась кількість стоків, скільки тому, що змінився хімічний склад цих стоків. Відтак ті технології очистки води, які були, вже не працюють, адже їх застосовували ще у 70-х роках, коли у мережу потрапляли лише органічні речовини. Сьогодні ж ми всі використовуємо різноманітні миючи засоби, а це – неорганічна хімія, яка не очищується за допомогою наявних технологій. Тому у 2010 році ми уклали договір із польсько-американською фірмою, відповідно до якої вони повинні були реконструювати очисні споруди за новітніми технологіями. Але у Луцьку змінилася влада і про цей проєкт забули. Тепер, особливо в останні 3-4 роки, замість того, щоб почати цю реконструкцію, міська рада викидає кошти на вкладання бруківки в кожному дворі. Це, звісно, теж потрібно, але наразі великі гроші пішли на точкові проєкти для піару, а справді важлива тема для Луцька не піднімається.

Я декілька разів на тиждень їжджу велосипедом по об’їзній, і, проїжджаючи через Вишків, увесь час відчуваю сморід. На жаль, люди вже звикли до цього запаху і вже навіть про це не нагадують владі. Коли запахи виникали на Львівській і ЛПЗ – це було несподівано, тому до проблеми була прикута особлива увага. На жаль, з кожним роком у Луцьку все більше «пахне». І це проблема, яку треба вирішувати так, як у 2007 році я сконцентрував усі кошти і реконструював пологовий будинок, і він став одним із найкращих у Західній Україні. Потім у 2008 році ми скерували всі кошти на реконструкцію основних доріг. Їх можна було теж потратити на бруківку, однак ми все до копійки витратили на дороги. В наступному році головним завданням було ремонти дахів, відтак ми замінили дахи у цілому ряді соціальних об’єктів. Можливо, на шкоду дрібним побутовим проблемам, але ми вирішували глобальні. Зараз важливішого за очисні споруди, каналізацію і сміттєзвалище немає нічого. Бо ці питання вже стоять на межі катастрофи.

До речі, щодо сміттєзвалища. Це дійсно велика проблема, і є ризик того, що Луцьк повторить долю Львова. Яке Ваше бачення вирішення цієї проблеми?

Оскільки територія, на якій знаходиться сміттєзвалище – це вже територія міста Луцька, треба зрозуміти тих людей, які живуть у навколишніх селах. Я думаю, мені вдасться їм пояснити, що краще збудувати сміттєпереробний завод біля сміттєзвалища, а не ставити сортувальну лінію. В таких питання не потрібно ухвалювати напіврішень. Тому що завод потрібен і для переробки того сміття, яке зараз надходить, і для розробки того сміттєзвалища, яке існує й експлуатується із 70-х років. Бо ніхто не знає, які там під сміттям утворюються хімічні речовини, і це також проблема. Я впевнений, що люди у навколишніх селах це зрозуміють. Проблема не вирішувалась раніше тому, що землі полігону – це фактично землі села, однак насправді ними розпоряджалася обласна і районна ради. І коли приїхали інвестори і хотіли побудувати там завод, їм запропонували купити землю, попередньо розпаювавши її між родичами. Відтак інвестори розвернулися і поїхали. А тепер землями полігону повинні розпоряджатися мешканці довколишніх сіл. У Луцькій міській раді буде 42 депутати, і лише 2 з них представлятимуть ці села. Тому має будуватися комунікація від міського голови через старост сіл із мешканцями. Якщо їм правильно пояснити – вони все зрозуміють. Більше того, місцеві мешканці повинні мати право здійснювати нагляд за втіленням цього проєкту. Потрібно, щоб влада міста розмовляла із мешканцями сіл, які увійшли до складу ОТГ, їхньою мовою. Тому що вони не мають захисту, не мають достатньої кількості своїх депутатів у міській раді.

Тим більше, не всі села хотіли добровільно приєднуватися до Луцька, були й протести. Тобто це вже було примусове об’єднання. Тож як зараз відбувається комунікація Вас, як кандидата, з жителями тих сіл? Чи відчувають вони, що Ви готові їх чути, розуміти і вирішувати і їхні проблеми в тому числі, а не лише проблеми самого міста Луцька?

Так, я спілкуюся із мешканцями тих сіл, які увійшли до Луцької об’єднаної територіальної громади і пропоную їм визначитися із тими людьми, які будуть старостами, адже саме через старост буде вибудовуватися комунікація із міським головою. Окрім того, буде окремий заступник міського голови, який буде займатися узгодженням інтересів міста Луцька і навколишніх сіл. Це насамперед стосуватиметься земельних питань, питань забудови, комунікацій і транспорту. Для всіх сіл, які увійшли до складу громади, не важко організувати зручне транспортне сполучення, щоб люди могли зранку доїхати до Луцька і після роботи повернутися назад у село. Для сільських територій також важливе медичне забезпечення. Знайдуться «реформатори», які скажуть, що амбулаторії у селах не потрібні, бо ж «швидка» може приїхати і з Луцька. Може, але у селі мають бути амбулаторії, у селі старші люди звикли, що до них час від часу приходить сімейний лікар. Не можна руйнувати те, що вже є. Ці всі питання мають вирішуватися напряму міським головою через старост із мешканцями тих сіл, інакше завжди буде спокуса з боку депутатів міської ради десь щось «врізати» для села, аби заощадити бюджетні кошти.

Ще є одна проблема у Луцьку, яка, можливо, не настільки важлива, як попередні, які ми обговорили, але, тим не менше, вона загострюється, знову ж таки, у зв’язку із приєднанням сіл. Це стан дворів, тротуарів і прибудинкових територій. Існує програма, якою затверджений порядок ремонту вулиць і дворів, але лучани часто нарікають, що з цим порядком махлюють. Якимсь чином одні вулиці звідти зникають, а інші з’являються. Люди натякають, що є якісь більш впливові депутати, закріплені за певним округом, які можуть пришвидшити ремонт на своїх вулицях, а жителі округів, де немає таких впливових депутатів, змушені чекати на ремонт по п’ять років. На Вашу думку, у зв’язку із приєднанням сіл, як би правильно було вчинити з існуючою програмою, аби це було справедливо? Адже поки виходить так, що для тих лучан, які живуть у центрі міста, все виклали красивою бруківкою, а на околицях люди мало не по коліна у воді ходять, коли випадає дощ.

Це питання не можна давати на відкуп депутатам, бо тоді дійсно: там, де живе якийсь впливовий депутат, буде все робитись, а десь депутата взагалі немає – і там п’ять років не буде ремонтів. Тому цю проблему потрібно вирішувати так, як свого часу ми робили із дорогами і дахами. Міська рада повинна затвердити програму, у якій враховуються всі проблемні об’єкти, і у порядку критичної необхідності виконуються роботи, незалежно від волі депутата. Міському голові для цього необхідно шукати шляхи наповнення бюджету розвитку, щоб цю програму не розтягувати на 5-10 років, а відремонтувати всі критичні двори за 1-2 роки. Для цього, наприклад, не потрібно віддавати землю, куди попало, а проводити аукціон. Не притісняти малий і середній бізнес, не боятися використовувати будь-які кошти, в тому числі – позичкові. Бо чим на довший час розтягується така програма – тим більше буде зловживань. Я свого часу працював за таким принципом: якщо програма приймається, то вона повинна бути виконана за два роки. За цих два роки потрібно сконцентрувати кошти і виконати її.

Чинна програма не виконана. На вашу думку, нова каденція депутатів міської ради буде її виконувати далі чи скасує і ухвалить нову?

Скасовувати не потрібно. Просто потрібно упорядкувати в залежності від стану тих чи інших дворів і територій.

Всі проблеми, про які ми говоримо, напряму залежать від наповнення бюджету, а це залежить від податків. Але є така проблема, як коронавірус, і є ризики того, що Луцьк може опинитися в «червоній» зоні епідеміологічної небезпеки. Що в такому разі?

Луцьк опинився в «червоній» зоні (я умовно кажу), тому що, скориставшись жорстким карантином, який був введений 16 березня, міська влада порекомендувала позакривати всі підприємства. В тому числі і ті, які забезпечували захист людей засобами дезінфекції і гігієни. Там не було небезпеки розповсюдження COVID-19. Це робилось із політичною метою, щоб просто всіх поставити на коліна. Якби це тривало й надалі, то в Луцьку вже ніякої економіки не було б. Епідемія може і буде повторюватися. Але вже увесь світ зрозумів, що карантин не має бути на шкоду економіці і добробуту людей. Треба забезпечити культуру поведінки, людей потрібно забезпечити засобами захисту, але вони повинні ходити на роботу. Закривати заклади можна лише тоді, коли там стався якийсь критичний спалах захворюваності. Але повністю зупиняти економіку не можна, змушуючи людей сидіти вдома без засобів для існування. Ми маємо зрозуміти, що коронавірус – це не випадок, який треба пережити і потім буде так, як було колись. Має бути загальна суспільна культура, щоб люди думали, в першу чергу, про здоров’я оточуючих. Якщо в тебе з’явилися якісь симптоми – ти маєш одягнути маску. Це не для того, щоб захистити себе, а для того, щоб захистити людей довкола. Якщо люди це зрозуміють – ми переживемо будь-яку епідемію з мінімальними втратами для економіки. Найголовніше – це дати можливість людям працювати, відкривати нові робочі місця. Інакше кошти нізвідки не візьмуться – ні в кишенях людей, ні в міському бюджеті.

На завершення таке питання: зараз Ви відчуваєте настільки потужну підтримку лучан, яка створює у Вас відчуття того, що Ви – вже переможець?

Я відчуваю настільки велику підтримку лучан, бо я спілкуюсь з ними кожного дня. Дозволяю собі ходити вулицями міста, тож я вже відчуваю себе переможцем, бо я з лучанами. Я намагаюся вирішувати їхні проблеми, навіть такі, які не належать зараз до моєї компетенції. Вони потребують моєї допомоги. А я потребую, щоб вони до мене зверталися, щоб я їм допомагав. Сьогодні до мене багато людей приходило. Я вже переможець, бо я з лучанами.

Дякую вам! Бажаємо чесної боротьби у другому турі!

І Вам дякую!

Роман Колюхов

Джерело: Волинь. Правда